Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 року в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі, з 1734 року дванадцятирічний Григорій навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го року. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Впродовж навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку й інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних.
У 1741 році Григорія Савича Сковороду запросили до Петербурга для співу в придворній капелі, звідки він повернувся у 1744-му році. Згодом, в 1745-1750 роках, Григорій Сковорода їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під приводом Ф. Вишневського, далі - до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень).
Після мандрівки вн повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, грунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості великого мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали осново філософських трактатів.
Про стиль життя Григорія Савича Сковороди у харківський період його перший біограф пише: "Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний і рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав." ("Житіє Сковороди").
Під кінець70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме - мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була численна і різнорідна, і всі розуміли його - речника великої правди.
Слава про Григорія Савича Сковорду йшла так далеко, що про нього довідалась і цариця Катерина II, і забажала його побачити. Через свого поручника Потьомкіна вона послала Сковороді запрошення переселитись з України в Петербург. Посланець цариці застав Сковороду на краю дороги, де він відпочивав і грав на флейті, а недалеко нього паслась вівця того господаря, в якого філософ затримався.
Посланець передав йому запрошення цариці, але Сковорода просто й спокійно дивлячись в очі посланцеві, заявив: "Скажіть цариці, що я не покину України - мені дудка й вівця дорожчі царського вінця".
Помер Григорій Сковорода 9 листопада 1794 року. Існує легенда про те, що він відчув наближення смерті. Перебуваючи в гостях у свого друга, за столом мандрівник розповідав про цікавинки зі своїх мандрів, а потім встав і вийшов. Його довго не було, і господар дому вирушив на його пошуки. Знайшов він Сковороду під старою липою, де той палкою копав яму, яка нагадувала ту, що готують для покійників на кладовищах. Коли він сказав другові, що хоче бути тут похованим, той відповів, що про це рано говорити. Вони повернулися, мислитель пішов відпочивати і більше не вийшов. Його знайшли наступного дня перевдягненим та зі складеними на грудях руками.
Пам'ятник Григорію Савичу Сковороді в Києві розташований на Контрактовій площі в сквері навпроти будівлі Києво-Могилянської академії, в якій мандрівний філософ і поет провів як студент багато років.
Відомими й повчальними є афоризми Григорія Савича Сковороди:
З нагоди 299-ої річниці від Дня народження Григорія Савича Сковороди про пропонуємо нашим користувачам ознайомитись з легендами і переказами про видатного українського філософа і просвітителя:
1. За словами його сучасників, він завжди мав при собі Біблію, записники з творами та думками, а також сопілку (чи флейту). Мандруючи, він спинявся у добрих людей, які приймали його не за гроші, а для того, щоб послухати. Він розповідав про інші міста та країни, про слово Боже та про науку, а ще по-справжньому підказував та дава практичні поради для життя.
2. Слава про таку надзвичайну людину швидко розлетілася, тож мислителю були скрізь раді, його чекали. оскільки він мав знайомих в усіх куточках країни, вважається, що завдяки його впливові відбулося відкриття Харківського університету.
3. Щодо зустрічі Катерини II з філософом існує декілька переказів. В одному з них говориться про те, що цариці було цікаво з ним поговорити. Він з'явився до двору, але не вклонився цариці, на відміну від інших. Звичайно, що цим була виказана неповага, але н питання чому він так вчинив, мислитель сказав розумно, мовляв, якщо Ви хотіли мене побачити, то як же зможете роздивитися, якщо я зігнуся.
4. Ще за однією історією говориться, що Григорій Сковорода відпочивав обабіч дороги, поряд ходила вівця, коли до нього прийшли вісники від цариці і повідомили про те, що Катерина II хоче, аби він жив у Петербурзі. На це письменник відповів: "Мені дудка і вівця дорожці царського вінця".
5. Запрошували Григорія Сковороду і до церковної служби, але на це він коротко і ясно говорив: "Не хочу поповнювати ряди фарисеїв". От і все.
6. Всім відомо, що мислитель все життя був самотнім, але не всі знають, що він був закоханий і навіть хотів одружитися, але не зміг. Прагнення до свободи переважило, і він покинув наречену прямо на весіллі. Тож залишився самотнім.
7. Незважаючи на те, що з-під пера Г. Сковороди вийшли вірші, афоризми, байки, прозові, філософські твори, його творчість не була надрукована за життя, а його тексти поширювалися шляхом переписування вручну.
Великий, гордий мандрівник, філософ, письменник, музикант Григорій Савич Сковорода зробив значний внесок в українську культуру і назавжди залишиться в народній пам'яті. Також не забудеться його любов до свободи, викарбувана на могилі: "Світ ловив мене, та не спіймав..."
Коментарі
Дописати коментар