Я свою душу пустив у душу народу


Василя Стефаника називають "Першим українським новелістом","володарем селянських душ", "великим майстром слова", "володарем тяжкого слова","сільським філософом". 

Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім'ї заможного селянина. Батько Василя Стефаника був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту.

                                                   
  
Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці у 1890 році.
Василь Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив у 1892 році.

У 1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі "Літературно- науковий вісник". Свої новели Василь Стефаник писав російською, польською та чеською мовами.
У 1899 році у Чернівцях з'явилася перша збірка прози Стефаника "Синя книжечка".
1900 року у Львові з'явилася друга збірка письменника "Камінний Хрест". 


У 1903 році Василь Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з Михайлом Старицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Миколою Вороним. Також Василь Стефаник був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською та Іваном Франком. 26 січня Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було троє синів, проте після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став  вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.

У творчості Василя Стефаника виокремлюють два періоди:

1 період творчості (1897 - 1901)
1899 - збірка новел "Синя книжечка".
1900 - збірка новел "Камінний хрест".
1901 - збірка новел "Дорога".

2 період творчості (1916 - 1933 ) 
1916 - новели "Вона  - земля", "Марія".
1926 - збірка "Земля ".
1927-1933 - написав більше 10 новел, переважно автобіографічних.


7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом  новеліста.

Коментарі