Провідна зоря маленької жінки

Гаррієт Елізабет Бічер Стоу (Harriet Elizabeth Beecher Stowe) - американська письменниця, борчиня за ліквідацію рабства, авторка роману "Хатина дядька Тома". Ідея написання роману прийшла до неї після відвідування південних штатів США.

Письменниця народилася в місті Лічфілд (штат Коннектикут) у родині пастора. В родині було 11 дітей, всі сини стали пасторами.
Перша збірка - "Травнева квітка" (1843).

Всесвітнє визнання здобув її твір "Хатина дядька Тома" (1852), в якому розкрита жахлива доля темношкірих рабів. Роман привернув громадську думку щодо проблеми ліквідації рабства. Прототипом головного героя став якийсь Джозайя Хенсон. На думку історика Вілла Кауфмана, роман "сприяв утвердженню підгрунтя громадянської війни".

Головним персонажем свого роману письменниця зробила дядька Тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. Роман, написаний у дусі сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабство.

Роман став одним із бестселлерів XIX століття, другою за кількістю продажів книгою після Біблії. Вважається, що він сприяв зростанню руху аболіціоністів у 50-х роках XIX століття. За перший рік після публікації було продано 300 тис. примірників тільки в США, понад мільйон у Великій Британії. Через три роки після публікації його вже називали "найпопулярнішим романом нашого часу". Існує легенда, що на початку громадянської війни в США Авраам Лінкольн зустрівся із Стоу і проголосив: "Ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну?". Однак відомості про цю зустріч і слова Лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам.

Книга та поставлені за її мотивами п'єси допомогли утвердженню й популяризації стереотипів темношкірого населення США: годувальниці-негритянки, темношкірих дітей та дядька Тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. З часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися як образливі, що дещо затьмарило історичне значення книги як "важливого антирабовласницького знаряддя". 

1853 року у відповідь на численні напади реакційної преси Бічер-Стоу опублікувала "Ключ до "Хатини дядька Тома" - публіцистичний коментар до роману.

У романі "Дред, повість про прокляте Болото" (1856) соціальні питання поставлено гостріше, ніж у "Хатині дядька Тома", але художньо він набагато слабший.

Роман "Хатина дядька Тома" перекладено багатьма мовами. Українською його вперше видано 1918 року. 

Наприкінці свого життя письменниця страждала від хвороби Альцгеймера.

Гаррієт Елізабет Бічер Стоу померла 1 липня 1896 року в Хартфорді, штат Коннектикут, США.