Лариса Степанівна Ратушна, відома як Ляля Ратушна, народилася 1921 року в селі Тиврів Вінницької області в родині службовця. Закінчила середню школу, працювала піонервожатою, навчалася на механіко-математичному факультеті Московського державного університету.
У перший же день війни дівчина подала заяву з проханням відправити її на фронт. Ратушна стала санінструктором полку, який був сформований зі студентів, аспірантів, професорів університету. Під час одного з боїв Ляля Ратушна потрапила в полон, але їй вдалося втекти. Майже місяць дівчина пішки добиралася до рідного міста. Після повернення додому вона зустріла свого знайомого Ігоря Войцеховського. Він рекомендував Ларису підпільному центру. Дівчина швидко влилася до лав народних месників. Вона займалася агітацією серед військовополонених, фабрикувала фальшиві документи. Вміння Лариси підробляти німецькі печатки врятувало багатьох людей від смерті й вивезення в Німеччину та дозволяло підпільникам вести свою діяльність.
Була середина літа 1942 року. Гестапівці прийшли на завод, де виготовляли свічки (там працювала Ляля). Вони довго щось перевіряли, шукали. Дійшла черга і до неї. Фашисти щось запідозрили... Ларису посадили в камеру, допитували, били, погрожували. Але не "витягли" з неї жодного слова про друзів-підпільників. З в'язниці її перевели у гніванський концтабір. Пізніше завдяки підкупу німецького чиновника їй вдалося звільнитися.
Лариса поселилася в конспіративній квартирі під новим ім'ям - Лукія Степко. Підпільний комітет доручив їй роздобути друкарський шрифт. Було обладнано підпільну друкарню, яку назвали "Україна". Гестапівці збилися з ніг, щоб знайти слід цієї друкарні, але її так законспірували, що вона діяла аж до повного звільнення Вінниці. За цей час надрукували та розповсюдили близько 70 тисяч листівок.
Була середина літа 1942 року. Гестапівці прийшли на завод, де виготовляли свічки (там працювала Ляля). Вони довго щось перевіряли, шукали. Дійшла черга і до неї. Фашисти щось запідозрили... Ларису посадили в камеру, допитували, били, погрожували. Але не "витягли" з неї жодного слова про друзів-підпільників. З в'язниці її перевели у гніванський концтабір. Пізніше завдяки підкупу німецького чиновника їй вдалося звільнитися.
Лариса поселилася в конспіративній квартирі під новим ім'ям - Лукія Степко. Підпільний комітет доручив їй роздобути друкарський шрифт. Було обладнано підпільну друкарню, яку назвали "Україна". Гестапівці збилися з ніг, щоб знайти слід цієї друкарні, але її так законспірували, що вона діяла аж до повного звільнення Вінниці. За цей час надрукували та розповсюдили близько 70 тисяч листівок.
Фронт наближався до Вінниці. У місті вже було чути канонаду. У ці дні Лариса працювала особливо напружено. "Прийде, бувало, перед ранком, - згадувала потім мати Лялі Ратушної, - скрутиться калачиком на підлозі й відразу засинає. Спить непокійно. Найменший шурхіт - прокидається. Почує у дворі чужі кроки - і відразу на горище. А мене заспокоює: "Не хвилюйся, мамо, все буде добре".
Підла рука зрадника обірвала життя мужньої патріотки Лялі Ратушної за день до Перемоги. Їй було лише 23 роки. Похована Лариса Ратушна з військовими почестями у Вінниці біля Вічного вогню у сквері імені Козицького. У 1965 році їй посмертно присвоїли звання Героя Радянського Союзу.
На її честь названі одна з вулиць у нашому місті, школа та теплохід, що курсує по Південному Бугу.
Коментарі
Дописати коментар