Він мудрий словом, розумом, життям (до Дня народження Григорія Сковороди)

3 грудня відзначається 298-а річниця від дня народження Григорія Савича Сковороди.

Презентуємо виставку "Джерела мудрості Григорія Сковороди", ознайомившись із якою можна дізнатися про життєвий і творчий шлях видатного українського філософа, богослова, поета, педагога Григорія Савича Сковороди.

Григорій Савич Сковорода мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали "Сократом".

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Філософські погляди Григорія Савича Сковороди присвячені головним чином етиці. З 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа, мандрував переважно на Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається із ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

Григорій Савич Сковорода писав свої художні та філософські твори, а також вів листування зі своїми сучасниками двома мовами: латинською та російською.

Народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині у козацькій родині. Батько Сава Сковорода був рядовим козаком. Мати Пелагея походила зі Шангіреїв, рід яких виводиться з козаків Канівського полку, що мали кримськотатарське походження, вихрещених у часи Хмельниччини. Григорій мав старшого брата Степана, який здобув освіту у Бреслау. З дитинства Григорій ріс "чудним" хлопчиком, заглибленим у свої думки, до господарської роботи непридатним. Влітку 1730-го року його віддали до 4-річної дяківської школи в Чорнухах.

У серпні 1734 року Григорій Савич Сковорода вступив до Києво-Могилянської академії, яка на той час перебувала на вершині свого розквіту. За роки навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку. Навчався Григорій дуже добре, багато часу проводив в академічній бібліотеці, опанувавши твори античних авторів.

Оскільки мав гарний голос і музичний слух, на початку грудня 1741 року юного Григорія Сковороду взяли до Глухівської школи співу, звідки повезли до Петербурзької придворної царської хорової капели. На той час він ще не закінчив курсу філософії. До Петербурга прибув 21 грудня. У придворній капелі виконував партії альта в оперетах, літургіях, на маскарадах. У той же час, не виключено, писав духовні канти, літургійну музику, наприклад, йому приписували авторство "Іже херувими".

Наприкінці серпня 1744 року разом з почтом імператриці Єлизавети прибув до Києва. Тут з капели звільнився, можливо, через втрату голосу, отримавши чин "придворного уставника", що дорівнював XIV класові Табеля про ранги і означав дворянство з титулуванням "ваше благородіє". Не бажаючи прийняти постриг у монахи, повернувся до Києво-Могилянської академії, аби закінчити курс філософії.

Наприкінці 1745 року, закінчивши штудії філософії в Києво-Могилянській академії і бажаючи побачити чужі краї, пізнати ширше "коло наук", вступив до "Токайської комісії із заготівлі вин до царського двору" під керівництвом Федора Степановича Вишневського. За 5 років Григорій Савич Сковорода побував у Токаї, Пресбурзі, Офені, Відні, де мав можливість відвідувати місцеві навчальні заклади, зокрема у Токаї та Пешті, не виключено, що і в Шарошпатаку, де існував знаменитий кальвіністський колегіум, в якому викладав і намагався реалізувати свою передову ідею пансофічної школи Ян Амос Коменський. Існують припущення, що Григорій Сковорода побував в Італії й Німеччині, проте документальних підтверджень цього, як і можливого навчання в університеті Галле, немає.

З 1751 року Григорій Савич Сковорода вчителював у Переяславському колегіумі, з 1759 року викладав у Харківському колегіумі поетику. Упродовж 1760-1762 років у повній самотності розмірковував над Божественним промислом і пізнанням себе. 1762 року у Харкові познайомився з М. Ковалинським, став його вчителем і другом, згодом, після смерті Григорія Савича Сковороди, М. Ковалинський став його біографом. З 1769 року Григорій Сковорода вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання. Свої філософські трактати і діалоги писав химерною сумішшю церковнослов'янської, української та російської мов, байки - руською книжною мовою, пісні - українською. За життя не надрукував жодного твору.

Григорій Савич Сковорода помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (на сьогодні Сковородинівка Золочівського району Харківської області). На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано: "Світ ловив мене, та не впіймав...". Сьогодні до неї можна потрапити, з'їхавши з дороги Харків-Суми біля селища Максимівка (60 км від Харкова) і далі добиратися 18 км до села Сковородинівка.