У світі мисливських усмішок (до Дня народження Остапа Вишні)

13 листопада 2020 року відзначається 131 річниця від дня народження видатного українського письменника Остапа Вишні. Презентуємо виставку "У світі мисливських усмішок", ознайомившись з якою можна дізнатися цікаві факти з життя та творчості письменника.

"У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий і потім - років, мабуть, із десять підряд - мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку... Умови для мого розвитку були підходящі. З одного боку - колиска з вервечками, з другого боку - материні груди. Трішки поссеш, трішки поспиш - і ростеш собі помаленьку. Так ото й пішло, значить: їси - ростеш, потім ростеш - їси". Так із гумором описував своє народження і життєвий шлях Остап Вишня у гуморесці "Моя автобіографія".

13 листопада 1889 року на хуторі Чечва неподалік села Грунь Зіньківського повіту Полтавщини народився Павло Губенко, який взяв собі псевдонім Остап Вишня,  - борець за незалежність України XX століття, письменник-сатирик, гуморист, перекладач.
З дитинства захоплювався творчістю земляка - Миколи Гоголя, "Тараса Бульбу" зачитав до дірок. Ім'я одного із синів головного героя узяв за псевдо, а Вишня - бо любив вишні. А ще на Полтавщині майже біля кожної оселі ростуть вишневі дерева. 

Родина Губенків виростила сімнадцятьох дітей, другим з яких був Павло. "Батьки гарно молилися Богові, якщо він їм подарував стількох дітей", - писав у автобіографії Остап Вишня. У Зіньківській школі вчився разом з майбутнім поетом-неокласиком Миколою Зеровим. У 10 років залишився сиротою, проте закінчив початкову школу і фельдшерсько-військове училище в Києві, де навчався безкоштовно, як син колишнього унтер-офіцера. Під час Першої світової війни працював у хірургічному відділенні Південно-Західної залізниці. Тяга до освіти була такою сильною, що в неспокійному 1917 році фельдшер Павло Губенко екстерном склав весь гімназійний курс і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Вчився добре, однак скоро залишив навчання і цілком віддався журналістській і літературній праці.

Перший надрукований твір Остапа Вишні - "Демократичні реформи Денікіна" - побачив світ за підписом "П. Грунський" у Кам'янці-Подільському в газеті "Народна воля" 2 листопада 1919 року. У цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 року в "Селянській правді" під фейлетоном "Чудака, їй богу!".

Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань "Плуг" і "Гарт", в організації та редагуванні перших двох номерів журналу "Червоний Перець" (1922) і далі працював у цьому журналі, коли 1927 року було поновлено його вихід.

Повоєнний період творчості був непростим для Остапа Вишні. Щоб приховати свою справжню сатиру, він відточує образ героя-оповідача, мудрого, дотепного, занозистого часом, але сумного. Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня став членом редколегії журналу "Перець" і активим його співробітником.

У своїх творах Остап Вишня найбільше атакував слабкості свої, своїх земляків, вважаючи, що "кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися".

Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору, започаткував новий жанр - усмішка.

Усмішка - це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: "Хоч "фейлетон" уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово "усмішка" нашіше від "фейлетону".

Загалом, автор "Вишневих усмішок" зробив значний внесок у розвиток української сатиричної літератури та значно доповнив традиції жартівливого жанру в українській літературі, розпочатого його попередниками - Тарасом Шевченком, Іваном Франком та Лесем Мартовичем.