Літературні обрії Михайла Коцюбинського


Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в м. Вінниця в сім'ї дрібного урядовця. 


Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобув у Барській початковій школі (1875-1876) та Шаргородському духовному училищі (1876-1880). 
Михайло Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси. Проте головним полем його письменницької діяльності швидко стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання "Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма" (1884), "21-го грудня, на введеніє" (1885), "Дядько та тітка" (1885). 
Друкуватися Михайло Коцюбинський почав у 1890 році - львівський дитячий журнал "Дзвінок" опублікував його вірш "Наша хатка". В цьому ж році побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Іваном Яковичем Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Михайла Коцюбинського в західноукраїнських виданнях.


На початку 1891 року він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання "Харитя", "Ялинка", "П'ятизлотник", повість "На віру", віршована казка "Завидющий брат".
Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції М. Коцюбинського було оповідання "Лялечка" (1901). У цьому творі М. Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчості М. Коцюбинського. 


Дещо окремо в доробку М. Коцюбинського стоять твори на теми з минулого українського народу - "На крилах пісні" (1895) і "Дорогою ціною" (1901). Їх єднає романтичнопіднесена, героїчна тональність.


Перед революцією 1905-1907 рр. М. Коцюбинський написав і опублікував оповідання "Fata Morgana", в якому вловив ті головні зрушення у свідомості селянства і нові тенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу виявилися під час революції. Революція остаточно відкрила світові нове село, а М. Коцюбинський без будь-якого втручання в текст оповідання продовжив його як другу частину повісті. Саме тому друга частина повісті "Fata Morgana" (опублікована в квітневому номері "Літературно-наукового вісника" за 1910 р.) належить до найвизначніших творчих досягнень М. Коцюбинського. 
У 1906-1912 рр. окрім другої частини "Fata Morgana" М. Коцюбинський створює новели "Сміх", "Він іде", "Невідомий", "Intermezzo", "В дорозі", "Persona grata", "Як ми їздили до Криниці", "Дебют", "Сон", "Лист", "Подарунок на іменини", "Коні не винні", а також повість "Тіні забутих предків".


Художні нариси "Хвала життю!" й "На острові", написані влітку 1912 року, - останні твори М. Коцюбинського. Пафосом торжества життя над смертю пройнятий нарис "Хвала життю!". Лейтмотивом нарису "На острові" також є ідея безперервності, вічності людського буття.


Варто відзначити, що мовна практика М. Коцюбинського є одним із яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Не заперечуючи ваги різних стилів української літературної мови, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення мови літератури вважав загальнонародну розмову. Саме тому творчість М. Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.

Коментарі