Вінницька звукова книга «Сповідь душогуба»

    19.10 бібліотека-філія №6 долучилася до інтернет-проекту «Вінницька звукова книга», який втілюється обласною комунальною установою Видавничий Дім «Моя Вінниччина» та Вінницькою МЦБЗ за участю громадської організації «Русалка Дністрова». 

    Леонідом Борозєнцевим було озвучено кілька розділів з книги Павла Нанієва «Лозинова труна».

    В основу повісті «Сповідь душогуба», яка війшла до книги Павла Нанієва «Лозинова труна», покладена життєва історія його односельця, який пройшов через застінки НКВС за жартівливий віршик промовлений в магазині "Спасибі Сталіну-грузину, що взув людей у парусину!". Після катувань в ямпільському підземеллі він погодився на співпрацю з душогубами і сам став душогубом — розстрілював репресованих. Відбувалося це в переважній більшості в лісі біля села Сказинці, що неподалік Могилева-Подільського. Наприкінці життя односелець розповів про все Павлу Наніїву.

  НАНІ́ЇВ Павло Іванович – сучасний український писемник.
Народився 02.02.1922 у с. Біла Ямпіл. р-ну Вінн. обл. Прозаїк. Чл. НСПУ (1997). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Літ. ін-т у Мос­кві (1965). Працював 1938–39 у ред. ямпіл. рай. г. «Наддністрянський колективіст», 1939–41 – респ. г. «Колгоспник України». У грудні 1944 заарешт., за звинуваченням в антирад. пропаганді й причетності до ОУН засудж. до 7-ми р. ув'язнення (відбув 12 р.). Реабіліт. 1956. Після заслання працював у м. Білгород-Дністровсь­кий (Одес. обл.) на різних будовах, у ПТУ та с.-г. технікумі, 1970–92 – ст. методист Бюро подорожей. Від 1992 – на твор. роботі у Києві. Друкував вірші, оповідання, нариси, гуморески від 1936. Окремими вид. вийшли зб. лірики «Полісянка» (1944); істор. повість «Тричі продана» (1969; обидві – Одеса), згодом розширена до роману (К., 1990; 1993; 1996), центр. постаттю якого стала Софія Потоцька, що на її честь чоловік – польс. магнат – створив унікал. парк «Софіївка» в Умані (Черкас. обл.); зб. повістей та оповідань «Дівоча башта» (О., 1969) і зб. повістей «Лозинова труна» (К., 2001), що містить, окрім заголовної, ще дві – «Чорний ворон» і «Сповідь душогуба». Перша присвяч. темі голодомору 1932–33 й отримала 1-у премію на конкурсі, оголошеному Асоц. вивчення голодоморів, друга і третя – про репресії 1930-х рр. Автор істор.-краєзн. нарисів «Білгород-Дністровська фортеця» (1975), «Дністровський лиман» (1977) та «Білгород-Дністровський» (1985; усі – Одеса).